Чорний ліс

Чорний ліс. 

Розвиток лісового і військово-патріотичного туризму

 

Ще на початку 90-х років ХХ століття, наряду з процесами реабілітації політв’язнів і репресованих радянською владою борців за незалежність України, розпочиналося створення музейного комплексу УПА в Чорному лісі, угіддя якого охоплюють величезні території поблизу Івано-Франківська в Тисменицькому, Богородчанському, Рожнятівському, Галицькому і Калуському районах. 

Через економічну кризу та неузгодженість дій національно-патріотичних організацій створити музей не вдалося, але збудовано молодіжний вишкольно-виховний табір поблизу Грабівки.

У даний час із зростанням популярності ідей бандерівського руху великої актуальності набуває потреба в нарощенні туристичного потенціалу нашого регіону де народився Степан Бандера й формувалися потужні загони УПА, проживали Гнат і Семен Височани.  

Впродовж 2012–2013 років Калуською організацією «Меморіал» проводились пошуки та вивчення місць дислокації й бойових дій УПА в Чорному лісі, обговорювались різні ідеї на семінарах і конференціях. Від 2014 року за ініціативи новостворюваного Меморіального музею «Калуська в’язниця» здійснено кілька експедицій з метою прокладення екскурсійних маршрутів*.

У 2015 році для отримання фінансування з Державного фонду регіонального розвитку Інститут туризму Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника допоміг розробити інвестиційний проект «Чорний ліс – центр розвитку військово-патріотичного туризму». За результатами конкурсу коштів не отримано очевидно через те, що наш проект передбачає облаштування радянських військових об’єктів з яких мабуть ще не знято гриф «СЕКРЕТНО».

У 2016 році громадська організація «Чорний ліс» почала регулярно організовувати проведення патріотичних заходів, що пожвавило наші  дослідження. Наразі вивчаються ділянки в межах лісових угідь СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» – криївки й табори УПА, бункери резервного командного пункту ППО військ Варшавського договору, а також місця боїв Першої і Другої світових воєн поблизу Грабівки. Плануються дослідження лісового монастиря, який діяв поблизу Грабівки в урочищі «Монастирець».

З часом вивчені об’єкти можна буде упорядкувати, обладнати вказівниками і стендами з інформацію, анотаціями й схемами маршрутів та розпочати створення Музейно-туристичного комплексу «Чорний ліс». Для відпочинку туристів будуть передбачені альтанки, а для ночівлі обладнається кілька криївок, повстанських колиб, а можливо й невеличка казарма колишньої радянської військової частини.

Природничі зони та туристичні об’єкти Чорного лісу виконуватимуть просвітницьку, виховну й освітню функції. Будуть збережені екологічно чисті зони. Розвиватиметься і почне функціонувати туристична інфраструктура. 

У сьогоднішніх складних умовах занепаду промисловості через військову агресію Кремля, необхідністю є створення умов для розвитку малого й середнього бізнесу, працевлаштування населення регіону у сфері обслуговування туристів. Школярі, студенти й науковці матимуть майданчики для краєзнавчих та природничих досліджень. Сформуються умови для економічного поштовху в розвитку місцевих територіальних громад. Збільшуватимуться туристичні потоки, інвестиції, грантові надходження.

Завдання проекту:

– оцінка природничих та історичних ресурсів, рекреаційного потенціалу, паспортизація туристичних об’єктів у Чорному лісі;

– аналіз бібліографічних і фондових матеріалів, проведення польових досліджень, як основи відтворення історії краю;

– розробка, прокладання й апробація оглядових велосипедних, автомобільних, мотоциклетних, кінних, піших та інших туристичних маршрутів, відбір територій для місць відпочинку на основі аналізу Чорного лісу та прилеглих територій;

– вивчення та впровадження зарубіжного досвіду розвитку туризму на аналогічних територіях;

– створення оглядово-експозиційних площадок та їх облаштування;

– проведення семінарів «Військово-патріотичне виховання на базі туристичних маршрутів у Чорному лісі»;

– видання «Туристичної карти Чорного лісу», путівників та буклетів;

– відродження міжнародного фестивалю «Гомін Чорного лісу».

* https://kalushtourism.blogspot.com/2018/11/blog-post.html

Фото: 5.05.2015 р. Експедиція організована міським управлінням освіти

Табір УНС і УПА

Схема розташування табору УНС і УПА

Обкладинка книги

Зусиллями громадських організацій «Меморіал» і «Чорний ліс» у 2014–2016 роках знайдено кілька таборів УПА. Найвагомішою знахідкою є локація на межі Калуського, Богородчанського і Тисменицького районів, де від грудня 1943 до квітня 1944 року розташовувався табір УНС і ВОП, створювалися п’ять Чорноліських сотень під керівництвом Василя Андрусяка «Грегота», які згодом реформовано в курені УПА (описано у спогадах командира першої сотні Петра Мельника «Хмари»*).
У 2017–2018 роках завдяки фінансуванню ОДА проводилася реконструкція криївки неподалік вище вказаного табору та через недостатнє фінансування робота досі незавершена. Завдячуючи жертводавцям та ГО "Чорний ліс" ліквідовано наслідки часткового руйнування криївки спричиненого стихією (зливами та оповзнями).

Неподалік Грабівського військового містечка (тепер зруйноване) досліджувалося місце таборування Крайового провідника ОУН «Роберта» (Я. Мельник) де 1 листопада 1944 року розпочався бій між куренем УПА «Гамалії» та загонами НКВС. 
Найближчим часом необхідно здійснити наукове обстеження всіх виявлених об’єктів у Чорному лісі з метою розробки концепції створення музейного комплексу та прокладання туристичних маршрутів. 
Координаційна рада політичних партій та громадських організацій демократичного спрямування Калущини 06.11.2018 р. звернулася до обласної та районних рад, місцевих громад, Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери, комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради «Пам'ять», Івано-Франківського обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал» з проханням надати допомогу у дослідженнях та розробки концепції створення музейно-туристичного комплексу в Чорному лісі.

Надати фінансову допомогу в реалізації досліджень можна переказавши кошти Івано-Франківському обласному товариству «Меморіал» та КП «Пам’ять» 
або на рахунок ПриватБанку UA873366770000026007052535226 
ФОП Яневич Б. Й. (Свідоцтво № 593474. КВЕД 72.20)

* С. Лесів, Я. Коретчук. Мельник Петро сотник УПА «Хмара». Частина перша: «В огні повстання. УПА на відтинку Чорного лісу. 1943-1945» // Вид. «Карпатський акцент». Калуш, 2014 р. Ст. 32-53.

http://chtyvo.org.ua/authors/Koretchuk_Yaroslav/Petro_Melnyk_sotnyk_UPA_Khmara_V_ohni_povstannia_UPA_na_vidtynku_Chornoho_Lisu_1943-1945/

[Вперше спогади були надруковані видавництвом УПА «Гуцульщина» в 1949 р]

Таборування крайового провідника ОУН «Роберта»

«Роберт» - Ярослав Мельник, народився в с. Бережниця Калуського повіту 1919 р.

1 листопада 1944 р. Табір оточили загони НКВС. Курінь УПА «Гамалії» розпочав нерівний бій даючи можливість «Робертові» та його охороні покинути місце розташування.

Під час пошукової експедиції літом 2014 року при допомозі працівника лісництва Зеновієм Оба мешканець с. Грабівка Ярослав Іванців, посилаючись на спогади своєї матері, вказав місце розташування двох повстанських «Колиб» поблизу символічної могили «Гамалійцям» (розташована за 100 м. на північ від лісової дороги між селами Гринівка і Грабівка). Мама Іванціва розповіла своєму сину, що кілька разів приносила харчі до табора «Гамалійців» і добре знала його розташування. Після бою на початку листопада 1944 року вона тут була востаннє і побачила спалені колиби, а біля потічка на землі лежала вишивана сорочка Оксани Косило «Сніжки».

Схема розташування табору «Гамалії»

Положення скелетів знайдених під час ексгумації

Обставини бою та пошуки могили «Гамалійців» описано в спогадах Василя Гаргата.*

 

Обкладинка книги

« ... У неділю 20 травня 1990 року ми з друзями поїхали до Грабівки. Біля церкви стояв чоловік, на одежі якого був синьо-жовтий значок, а під ним – хрестик. Я подумав, що цей чоловік допоможе нам віднайти місце бою 1 листопада 1944 року. Ми розговорилися й одразу порозумілися. Чоловік пішов до церкви і взяв із собою ще двох хлопців.

Ми мовчки йшли лісом, спинилися над Луквицею. Десь тут уранці 1 листопада 1944 року лежала застава чоти Криги куреня Гамалії, вичікуючи сподіваного ворога, який за даними розвідки міг напасти на табір. Перейшовши ярок, місцеві зупинилися: "Тут був табір Гамалії!" Я уважно оглянув місцевість, до болю напружуючи пам'ять, але пригадати хоча б щось, що могло засвідчити, що тут міг бути табір не зміг.

Питаю: "Чому вважаєте, що це місце табору Гамалії?". "Бо ми тут після бою збирали патрони та зброю", – відповідають грабівці. Але я пам'ятав, що табір був не внизу, а на березі, а могилу ми замаскували там, де починався якийсь ярок. Треба його шукати.

Коли чую голос свого друга Петра Шаламая з лісу: "Василю, а ходи-но сюди". Вибравшись з яру, ми побачили ледь помітну впадину, на якій стояв Петро і запитував: "А чи не тут могила?". І справді, в гущавині десь на 15-20 метрів на північ я знайшов ярок, який запам'ятав як орієнтир.

* * *

Наступного дня почалися розкопки могили гамаліївців. Робили їх молоді патріоти з Грабівки. Пізно вночі з 21 на 22 травня до мене, на квартиру подзвонив один із наших друзів і сказав, що хлопці натрапили на череп і що поряд є ще останки.

Я поїхав до Грабівки. На місці вирішили копати далі, робити схему розкопок, останки і все, що знайдено при них, складати у целофанові мішки і нумерувати, місце тимчасового зберігання останків тримати у таємниці. 

Протягом двох днів могила була розкопана, останки заховані в лісі, а згодом перевезені до Грабівки. Перепоховати їх ми вирішили до 46-ї річниці того бою. А п'ятимісячний термін між розкопкою могили і перепохованням використали для пошуку свідків, які б могли назвати прізвища цих героїв. Завдання було не з легких. У могилі був знайдений 21 скелет. Хоча я пам'ятав, що 5 листопада 1944 року ми хоронили 24-х героїв. Правда, дехто стверджував, що 22-х.

 * * *

2 вересня 1990 року ми з грабівськими хлопцями пішли в Чорний ліс, щоб на місці, де покоївся прах гамаліївців, висипати могилу. Взяли з собою носилки, лопати, сокири. Йшли, зберігаючи тишу і конспірацію. Все ж таки у лісі були військові бази, стояли совітські війська, від яких усього можна було сподіватися.»

Знайдені фото кількох загиблих

* Василь Гаргат. Повернення до Чорного лісу (Частина V). // Вид. «Місто НВ». Івано-Франківськ, 2004 р.

http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/istoria/operacia-visla/povernennadocornogolisucastinavavtorgargatvasil?tmpl=%2Fsystem%2Fapp%2Ftemplates%2Fprint%2F&showPrintDialog=1

Реконструкція криївки УПА

1945 року тут загинули вояки УПА М. Фіртась, Оксана «Зірка», зв’язковий В. Перегінець

Розташування криївки: 200 метрів від лісової дороги Завій-Посіч і 100 метрів від лісової бетонної дороги Грабівка-Майдан, 700 метрів від берегів річки Луквиці, де в 1943–1944 роках розташовувався головний табір УНС і ВОП, а згодом - УПА (ТВ "Чорний ліс").

Схема криївки УПА в Чорному лісі поблизу сіл Грабівка та Завій Калуського району

(споруджується за Розпорядженням облдержадміністрації № 333 від 16.06.2017 р.)

Облаштування криївки: вхідний люк та східці до криївки; коридор з внутрішньою криницею; кімната з лежаком та полицею й побутовим начинням; кухня-кладова з чугунною пічкою (буржуйкою) над якою сушили одежу; туалет з витяжкою біля запасного виходу (за стіною коридору). Можливо в криївці була невелика шафка зроблена з гибльованих дощок, дверці якої мали скляні шибки, де зберігались медикаменти та предмети гігієни.

Під час розкопування криївки знайдено близько 300 артефактів

1) Фрагменти побутових речей – чугунної пічки (буржуйки), вішалки з дерев’яними зубцями, дротів для сушіння одягу, посуди (казанок, глечики, макітра, тарілки, стакани, ложки, пляшки), та інші.

2) Фрагменти предметів ужитку – жіночих туфель, шкіряного ремінця з металевою защіпкою, дзеркальця, гребінців, зубних щіток, одеколонів, тубів з кремами й мазями, графину з гуталіном, помазків для гоління, ножика складного.

3) Фрагменти різних видів зброї – фугасу (розірваного на частини), карабінного курок з патронником.

4) Вцілілі речі – гільзи ракетниці й патронів, сплющені кулі, ручна граната «лимонка».

Дослідження криївки з метою подальшої реконструкції велося з 16 серпня до 11 жовтня 2017 року ПП «Рембудвест». 

Спостереження за розкопуванням і дослідженням знахідок вела КП "Пам'ять" Івано-Франківської обласної ради.

Допомогу при фіксації, опрацюванні й ідентифікації знахідок надавали наукові співробітники Меморіального музею «Калуська в’язниця» Богдан Яневич і Олег Відливаний, а також волонтери організовані Василем Фіцаком. 

Історична довідка

(свідчення зібрані під час дослідження та спорудження криївки, з публікацій*)

М. Фіртась отримав важкі поранення в ноги під час бою з НКВС 23 вересня 1950 р. у якому загинув повстанець «Гуцул», що підірвався разом двома червоноармійцями (лейтенантом і сержантом). Фіртась зумів доповзти до найближчої відомої йому криївки у якій медичну допомогу надала йому друкарка УПА «Зірка». Разом з нею в криївці переховувались члени боївки СБ «Лісовик», «Орлик» і «Оріх» (М. Небилович). 9 жовтня члени боївки СБ помітили облаву НКВС і вдались до відволікаючого маневру – почали відстрілюватись та бігти прилеглим до криївки яром у бік річки Луквиці. Облавники, перейшовши річку і втративши слід повстанців, повернулись до місця від якого почали переслідування і невдовзі знайшли розташування криївки. Зав’язався безрезультатний для НКВСників бій і вони почали шукати місцевих жителів для влаштування перемовин. Дві жінки, що пасли неподалік худобу, перелякались і відмовились від співпраці. Місцевий житель В. Перегінець був поблизу і щоб не дати скривдити знайомих йому жінок – погодився піти до криївки, розуміючи, що йому все одно не вдасться вижити, бо знав багато таємниць будучи зв’язковим УПА. Після того як він потрапив до криївки всі троє повстанців загинули і їхні тіла фірою возили селом для упізнання. Односельчани бачили, що Оксана і Василь були вбиті пострілом в скроню, а Михайло - в підборіддя. Тіла повстанців повезли до Перегінська.

Згодом Небилович Микола “Оріх” прийшов до Завою щоб забрати друкарську машинку із знищеної криївки.

* К. Воробець. Стежиною пам’яті // МПП «Таля», смт. Брошнів-Осада. 2012 р. Ст. 37-38

Фотофіксація дослідження криївки

Фотофіксація спорудження криївки

Фото з колекцій ГО «Меморіал»

Лінія протистояння (окопи й бліндажі) австрійської та російської армій 1917 р.

В грудні 2014 року поблизу річки Луква, недалеко від школи с. Грабівка, колишній лісник Григорій Мельник показав дві лінії оборони Австрійської та Російської армій, які складалися з окопів, бліндажів і місць дислокації гарматних батарей, що розташовувалися вздовж обох берегів річки. На окраїні села знаходився пересувний склад з амуніцією. Оповідач стверджував, що на цій території у продовж багатьох років місцеві жителі знаходили багато видів пошкодженої зброї часів Першої світової війни.

Схема наступу 8-ї російської армії

під Калушем 1–13 липня 1917 року

XII корпус у складі шести дивізій повинен був прорвати позицію противника між Галичем і Станіславові і наступати на Калуш, а XVI корпус – сприяти цьому наступові висуванням від Богородчан до р. Лімниці. До 13 липня 1917 року атакуючі частини 8-ї армії, зайнявши Калуш, вийшли на лінію «Кропивник – річка Лімниця».*

Три дні в місті лютували бої під час яких у центрі міста спалено понад 200 будівель.

Захопивши у Калуші великі склади харчів, вина та горілки командування дало дозвіл "погулять" 10 днів. Російські вояки, грабували людей, ґвалтували жінок. Хотіли навіть запровадити коней до церкви Св. Арх. Михаїла але насто­ятель храму отець Петрушевич став на перешкоді. За це загарбники побили його так, що через кілька днів священик помер.

Перед відходом росіян місто пограбували татари, які входили до складу російської армії. Цей епізод описав у своєму  вірші  Ерней-Теодор Брейсер.

Під час першої світової війни в Калуському повіті було знищено 1414 будинків та 976 господарств. Спалено 200 єврейських будинків, знищено їхні архіви. Насильство та грабіжницькі акції описано в реєстрі церковної книги того часу, де міщани просили церкву засвідчити безчинства російських солдатів.

Наступ австрійської армії розпочався 19 липня.

* РУССКО-РУМЫНСКИЙ ФРОНТ.  Июньское наступление http://www.pmwar.ru/1917_08.html

На фото Олег Відливаний і Богдан Яневич.

Репортаж на «Калуш 107.4 FM» 6 червня 2017 р.