Від редактора
«Світич» на Бойківщині – узагальнювальний символ. Слово, яким називають не тільки те, що дає світло (свічку, світильник, світло), але й – знання, оновлення... Біблія – «Господній світич» – людський дух. Великий тлумачний словник сучасної української мови (Київ, 2004) вказує, що діалектизм «світич», як і «світоч», крім вищесказаного, може означати смолоскип, а водночас і те, що є джерелом істини, правди, волі, освіти. Гуцули «світичем» називають гірську цілющу рослину, відому як тирлич або джинджура (джін-джура, ґінзура, свічник, свічарник, розмай-зілля), що є чи не найпершою красунею серед полонинських квітів. Як свічка, так і світильник, істина, цілюща квітка є тими засобами, що розвіюють темряву, морок, пітьму, невігластво... Саме така ж функція покладається на культурно-просвітницький краєзнавчий часопис Калущини – «Світич». Калуш – унікальне місто Галичини (Прикарпаття, Західної України), яке поєднало культурні надбання, звитяжний дух, промисловість й архітектуру різних історичн...